Дії 2
Ukrainian Bible
2 Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
2 І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
3 І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
4 Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
5 Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
6 А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...
7 Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
8 Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
9 Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
10 і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
11 юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
12 І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?
13 А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!
14 Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
15 Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
16 а це те, що пророк Йоіл передрік:
17 І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!
19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.
20 Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.
22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
23 Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.
24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.
25 Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.
27 Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!
29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
30 А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
31 у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
33 А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
35 доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!
37 Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?
38 А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!
39 Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
40 І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!
41 Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
42 І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.
43 І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
44 А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.
45 І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.
46 І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
47 вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.
Деяния 2
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Дух Святий сходить на апостолів
2 Коли настала П’ятидесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці. 2 Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли. 3 Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них. 4 І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність.
5 У той час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі. 6 Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову.
7 Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни? 8 Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову? 9-11 Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»
12 Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?»
13 А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина».
Петрова проповідь
14 Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова! 15 Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку. 16 А сталося якраз те, про що пророк Йоїл говорив:
17 „В останні дні,—говорить Бог,—
Я проллю Мій Дух на всіх людей,
і ваші сини і дочки будуть пророкувати,
а ваші юнаки бачитимуть з’яви,
старим же снитимуться сни.
18 Так, у ті дні Я проллю Дух Мій
на слуг Моїх: чоловіків і жінок—
і ті почнуть пророкувати.
19 Знамення покажу Я в небесах,
і знаки різні на землі:
кров і вогонь, і клуби диму.
20 Сонце стане темним, а місяць—кривавим
у переддень великого і славного приходу Господа.
21 Та кожен, хто вірить у Господа[a],
буде помилуваний”.(A)
22 Ізраїльтяни, послухайте мої слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, Якого Бог прославив перед вами чудесами і знаменнями. Усе це Бог чинив серед вас Його руками. Ви й самі це знаєте. 23 Ісус був виданий вам з певною метою і передбаченням Божим. Але ви, руками лихих людей, вбили Його, розіп’явши на хресті. 24 Бог звільнив Його від смертельних страждань і воскресив із мертвих, бо смерть не могла втримати Його. 25 Адже ще Давид говорив про Нього:
„Я завжди бачив Господа перед собою.
Він незмінно праворуч від мене,
щоб я був у безпеці.
26-27 І через це радіє моє серце і вуста мої радіють,
і тіло моє буде жити з надією,
тому що не залишиш Ти мою душу у країні мертвих[b],
Ти не даси Своєму Святому[c] зазнати тління.
28 Ти відкрив мені дороги життя.
Ти наповниш мене радістю у присутності Своїй”».(B)
29 «Брати мої,—продовжував Петро,—я можу розповісти вам довірчо про Давида, нашого патріарха. Він помер і був похований. Могила його тут із нами й сьогодні. 30 Але він був пророком і знав, що Бог пообіцяв йому посадити на його трон одного з Давидових нащадків[d]. 31 Він дивився в майбутнє, маючи на увазі Ісусове воскресіння, коли говорив:
„Душа Його не залишиться в країні мертвих,
і тіло Його не зазнає тління”.
32 Бог воскресив Ісуса, і всі ми були свідками цього. 33 Ісус був вознесений на Небеса і зараз знаходиться по праву руку від Бога. Христос одержав обіцяний Дух Святий від Отця, і пролив його неначе дощ. Саме це ви зараз бачите і чуєте. 34-35 Адже Давид не вознісся на Небеса, але сам він говорив:
„Господь мовив до Господа мого:
Сядь по праву руку від Мене,
доки не покладу Я ворогів Твоїх
Тобі підніжком”[e].(C)
36 Ось чому нехай весь Ізраїль знає напевно: Бог зробив Ісуса, Якого ви розіп’яли, водночас і Господом, і Христом!»
37 Почувши це, люди були дуже засмучені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?»
38 Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа. 39 Бо ця обітниця для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе».
40 І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!» 41 Хто сприйняв Петрове послання, той охрестився. Близько трьох тисяч людей додалося до числа віруючих того дня.
Життя перших християн
42 Віруючі присвячували життя своє вивченню вчення апостолів. Вони їли разом[f] і молилися разом. 43 Пошана до Бога перебувала в серці кожного з них, й багато чудес і знамень чинили апостоли. 44 Всі віруючі були разом і ділилися всім, що мали. 45 Вони продавали своє майно і власність, та розподіляли їх між усіма за потребою кожного. 46 Щодня вони всім товариством зустрічалися в храмі. В вдома вони розламували хліб і їли разом. І були вони щасливі й щирі серцями. 47 Віруючі славили Бога і втішалися з того, що всі люди добре ставилися до них, й щодня Господь додавав до їхньої спільноти тих, хто спаслися.
Footnotes
- 2:21 хто вірить у Господа Або «закликаючи ім’я Господа», тобто «віруючи в Ісуса» або «молячись Йому про допомогу».
- 2:26-27 країні мертвих Або «пеклі». Також у 31 вірші.
- 2:26-27 Своєму Святому Або «Своєму справжньому слузі», тобто тому, хто повністю віддає себе служінню Богу.
- 2:30 Бог… Давидових нащадків Див.: 2 Сам. 7:12-13 та Пс. 132:11.
- 2:34-35 покладу… підніжком Або «підкорю Твоїй владі».
- 2:42 їли разом Буквально «ділили хліб між собою». Тут може йтися про звичайну вечерю або «вечерю Господню». Також у 46 вірші. Див.: Лк. 22:14-20.
Copyright © 2007 by Bible League International